Українським солдатам і всім українцям
Сьогодні ми збираємося не просто говорити, а й свідчити про вашу мужність, вашу жертву та непохитний дух народу, який обрав свободу замість страху.
Захисникам України: солдатам в окопах, медикам під обстрілом, волонтерам, які несуть допомогу по розбитих вулицях, інженерам, які тримають світло, і матерям і батькам, які тримають лінію любові за кожною формою — цей момент належить вам.
Ви стоїте там, де багато хто похитнувся. Ти терпиш туди, куди багато хто біжить. Перед обличчям одного з найсерйозніших викликів свободі в наш час ви не тільки чинили опір - ви надихнули.
Світ бачив, як ваші міста бомбардували, ваші будинки вторглися, а ваші діти виросли занадто рано. І все ж — ми також бачили, як ваші прапори піднялися вище, ваші голоси стають гучнішими, а ваша рішучість поглиблюється з кожним новим випробуванням.
Ви нагадуєте нам, що демократія — це не дар — це обов'язок. Цей мир не успадковується — він охороняється. І цей суверенітет не проголошується — він захищається кров'ю, волею і єдністю.
Ви переписали значення хоробрості. Ви показали нам, що патріотизм не гучний чи хвабкий - він тихий, стійкий і часто приходить у вигляді жертви, невидимої камерами та невимовленої в заголовках.
До занепалих ми говоримо: ви не забуті. Ваші імена викарбувані не тільки каменем, а й у самій душі вільної України.
Пораненим ми обіцяємо зцілення. Переселенцям ми обіцяємо повернення. Майбутньому ми обіцяємо пам'ять — не тільки про війну, але і про силу, яку вона пробудила у вас, і надію, яку вона викликала у всіх нас.
Ми підтримуємо вас — сьогодні, завтра, і скільки часу це не займе.
Слава захисникам. Слава Україні. Слава Україна.